За вікном дріботить осінній дощ. До Київського медичного центру таксі й приватні легківки привозять людей. З машин переважно виходять молоді чоловіки на милицях. Обережно йдуть до лікарні, щоб не послизнутися на мокрому асфальті. Багато з них  - з ампутаціями. За даними МОЗ України, з початку повномасштабної війни потреба у фізіотерапевтах зросла вдвічі. В одному з таких центрів працює команда фахівців «Лікарів без кордонів» (MSF), які ставлять поранених на ноги і діляться досвідом реабілітації з колегами.

Фізіотерапевт «Лікарів без кордонів» Ахмад Алросан приїхав в Україну з Йорданії. Там працює в лікарні MSF, де проводять реабілітацію поранених з Ірану, Йемена, Сирії, сектора Гази. Має досвід допомоги пацієнтам, котрим через війну довелося ампутувати кінцівки.

Ахмад займається з пацієнтом Ренатом. Йому 29, отримав поранення внаслідок вибухів міни та осколкової гранати в Маріуполі. 

«Втратив одне око, понівечіло пальці на обох руках, отримав мінно-вибухові травми по всьому тілу, перелом кисті. Переніс три операції, попереду – ще дві, діставатимуть залишки осколків», – так Ахмад описує стан пацієнта. 

Ахмад починає масаж. Інколи помітно, що Ренату боляче, але він терпить. Після поранення минуло пів року. Відразу надати допомогу не було можливості. Тому тепер потрібна більш ефективна реабілітація. А вона потребує часу і терпіння. Лікар MSF обхоплює своєю рукою кулак пацієнта і просить його розтиснути руку під спротивом.

 «Пальці взагалі не працювали, вони були ніби сковані. Тепер я можу виконувати звичні дії так само, як ви чи хтось інший. Можу тримати ручку, можу брати чашку», – ділиться Ренат. 

«Ренат каже мені – «до завтра». Для мене дуже важливо почути цю фразу. Значить, він готовий прийти знову і знову, терпіти біль, значить він довіряє нам», – каже  фізіотерапевт MSF Ахмад Алросан. 

В команді MSF також працює фізіотерапевтка Еліз Джунд. Вона приїхала в Україну з Франції. Володіє сучасними методиками реабілітації.

Еліз зустрічає пацієнта Василя біля медичної палати і супроводжує коридором до кімнати фізіотерапії. Йому 30, вчиться жити без лівої ноги. Її ампутовано трохи вище коліна.  

«Я підірвався на міні під час проведення розмінування села Новий Биків, що на Чернігівщині. Понад місяць село було під контролем РФ. В землі багато мін лишилося. Щоб територія стала придатною для життя, щоб місцеві почали повертатися до своїх будинків, треба було все перевірити. Металошукач не помітив міну на узбіччі дороги. Вона була пластмасова – ПМН-2, протипіхотна фугасна натискної дії. Ногу відірвало одразу, вибух був настільки потужний, що навіть кросівка не лишилося. Один попіл».

33-річний пацієнт Андрій сьогодні впевненіше тримається на тренажері для ходьби. Він переніс операції на ногах. Був прикутий до інвалідного візка. Зараз робить впевнені кроки. Фізіотерапевтка MSF Еліз Джунд пропонує вправи з подолання перешкод. Їх треба переступити. Вона контролює, як він тримає спину, як розподіляє вагу на ліву і праву ноги.

«Були моменти, коли боліло дуже сильно. На порядок більше, ніж в перші дні. Це не той біль, який приносить страждання. Це той біль, який ти з радістю чекаєш, щоб його пересилити. Тому що ти чудово розумієш, що після нього приходить полегшення»,  - ділиться пацієнт Андрій. 

Щотижня у відділенні фізіотерапії шпиталю МВС лікарі MSF разом з державними фахівцями проводять до сотні відновлювальних сесій.

Завідувач фізіотерапевтичного відділення клініки МВС України Ярослав Ярош відзначає, що «Лікарі без кордонів» проводять тренінги для медичного персоналу. Вони діляться знаннями про техніки ручного масажу для забезпечення рухливості суглобів і зменшення набряків, показують вправи на нейром'язовий контроль, а також відпрацьовують заняття з вагою.

«Ми навчаємо дітей, тому що це наше майбутнє. І тому що коли місія «Лікарів без кордонів» поїде, то щоб ми не залишилися ні з чим, нам необхідний персонал», - каже завідувач фізіотерапії шпиталю МВС Ярослав Ярош.

Подібний проєкт з підтримки поранених на війни «Лікарі без кордонів» реалізують спільно з Міністерством внутрішніх справ і МОЗ у Києві і Вінниці.