Через два роки після ескалації війни в Україні кількість загиблих різко зросла, залишивши сотні тисяч поранених і майже 10 мільйонів переміщених осіб. Ми чуємо від наших пацієнтів і команд про потреби психічного здоров’я та фізичної реабілітації на місцях.
«Близько пів року тому все було обстріляно – медпункт, аптека, зруйнована вся інфраструктура... але це був ще не кінець», – розповідає Людмила Карацюба. «Ми відбудовуємо хати, ми зміцнюємося». Людмила мешкає поблизу Куп'янська, одного з найбільш нестабільних районів на лінії фронту в Україні, на північному сході країни.
Після того як у вересні 2022 року українські війська частково відвоювали Харківську область, а лінія фронту відсунулася далі від Куп'янська, до села Людмили прибула бригада «Лікарів без кордонів» (MSF), щоб надавати там медичну допомогу. Через обстріли не залишилося жодної громадської будівлі, де можна було б облаштувати клініку, тому Людмила погодилася надати медикам свій будинок. Там вони проводили медичні та психологічні консультації для людей з усієї громади.
«Я досі дотримуюся порад психологів «Лікарів без кордонів» і навчаю своїх сусідів дихальній вправі зі свічкою, яка допомагає заспокоїтися і знайти рівновагу», – каже Людмила. «Це допомагає мені залишатися зосередженою на тому, щоб бути корисною в свої 75 років. Зараз я – фермерка, розводжу кроликів».
Дихальні вправи, про які розповідає Людмила, – це проста техніка, яка допомагає зняти стрес і тривогу. Мобільні бригади «Лікарів без кордонів» в Україні навчають пацієнтів дихальним вправам, які можна легко застосовувати і під час терапії, і потім – у повсякденному житті.
Ці ж команди спільно з громадою Людмили працювали над відновленням єдиного місцевого медичного пункту, куди тепер повернулися працівники Міністерства охорони здоров'я.
«Наш медпункт тепер серед жителів називають «музеєм», тому що він такий новий. Тепер є куди піти, коли нам потрібні ліки або консультація», – каже усміхнена Людмила.
Людмила – типова пацієнтка, яких «Лікарі без кордонів» зустрічають біля лінії фронту. З моменту різкої ескалації війни в лютому 2022 року наші команди організовують мобільні клініки в прилеглих регіонах.
«Більшість наших пацієнтів – жінки віком понад 60 років. Багато з них страждають на хронічні захворювання, такі як гіпертонія та діабет», – розповідає Максим Жаріков, заступник медичного координатора «Лікарів без кордонів» в Україні. «У той час як одні були евакуйовані, інші або не змогли виїхати, або вирішили залишитися в своїх громадах. Нагальною потребою залишається надання медичних послуг пацієнтам, які проживають за 20-30 кілометрів від лінії фронту».
Ця тенденція залишається незмінною з початку війни у 2014 році: села поблизу зони бойових дій зникають, менше стає товарів на ринку та в медичних закладах, менше стає і людей. Так,
після ескалації війни майже 10 мільйонів людей наразі є вимушеними переселенцями – як всередині України, так і поза її межами.
Такі організації, як «Лікарі без кордонів», змогли підтримати деякі з цих громад, допомагаючи їм із постачанням, медичним обслуговуванням і відновленням. Однак найчастіше цю роботу виконують самі громади за сприяння місцевих волонтерських організацій.
Останні два роки стає дедалі важче дістатися до районів, відрізаних бойовими діями або близьких до лінії фронту.
Сьогодні «Лікарі без кордонів» працюють із мобільними клініками у 100 населених пунктах поблизу лінії фронту в Донецькій, Харківській і Херсонській областях. До складу цих клінік зазвичай входять психотерапевти, психологи, лікарі й соціальні працівники.
На початку ескалації ми спостерігали у дітей такі симптоми, як тривога, панічні атаки, страх. Проте зараз ми помічаємо, що діти почали сприймати нестандартну ситуацію як нормальну.Аліса Кушнірова, психолог «Лікарів без кордонів»
Психологічна підтримка під час війни в Україні
«Я бачу, що моєму молодшому сину Вані зараз треба більше турботи та уваги», – розповідає Олена Беда. «Він часто просить, щоб його обійняли, і питає, як сильно я його люблю».
Олена, мати 9-річного Івана, вже понад рік живе із двома дітьми в притулку для переселенців у Кіровоградській області після того, як втекла від війни з Донеччини. Хоча вони оселилися у відносно віддаленому від лінії фронту районі, безпілотники та ракети стали невід'ємною частиною їхнього життя за останні два роки. У хлопчика почалися проблеми зі сном, особливо після обстрілів. Після того як команда психологів «Лікарів без кордонів» почала проводити групові ігрові заняття для дітей у притулку, Олена відчула, що тривожність сина зменшилася, він зміг повернутися до школи і завести нових друзів.
«Однак раптові гучні звуки і розмови про війну можуть спровокувати різку зміну його стану», – пояснює Олена.
За останні два роки в Україні «Лікарі без кордонів» надали 26 324 індивідуальні психологічні консультації. У притулках для вимушених переселенців основну групу пацієнтів складають матері з дітьми.
«На початку ескалації ми спостерігали у дітей такі симптоми, як тривожність, панічні атаки, страх», – розповідає психологиня «Лікарів без кордонів» Аліса Кушнірова. «Однак зараз ми помічаємо, що діти почали сприймати аномальну ситуацію як нормальну – вони адаптувалися до звуків вибухів, хоча невротичні реакції ми все ще спостерігаємо».
Наші команди надають психологічну підтримку сім'ям, у тому числі дорослим; психічне здоров'я дорослих є ключовим у підтримці позитивного психологічного клімату в сім'ї, оскільки стан батьків часто позначається на дітях.
Екстрена евакуація та рання фізична реабілітація від «Лікарів без кордонів»
«18 квітня 2023 року я втратила ногу», – розповідає Тетяна Долоза. «Ринок, де я працювала продавчинею у місті Українськ Донецької області, потрапив під обстріл, і я отримала важкі поранення».
Минуло 10 місяців відтоді, як Тетяна втратила ногу. Сьогодні вона впевнено крокує Києвом, спираючись на протез та милиці. Тетяну евакуювали з ринку до лікарні, а потім медичним потягом «Лікарів без кордонів» перевезли до Львівської області, де лікарі та фізичні терапевти встановили їй протез.
«Коли лікарі організації привезли мене в лікарню на заході країни, я почувалася розгубленою. Я не знала, як зможу впоратися з ампутацією», – розповідає Тетяна. «Зараз, з протезом, я живу з сином в Києві, і в свої 72 роки я щаслива, що вижила».
«З березня 2022 року по грудень 2023 року медичний евакуаційний поїзд «Лікарів без кордонів» перевіз 3808 пацієнтів, 310 з яких були в критичному стані», – розповідає Альбіна Жаркова, координаторка проєктів організації. «У 2022 і на початку 2023 року евакуаційний потяг був необхідний для транспортування людей у безпечніші місця і лікарні для надання медичної допомоги. Зараз потреби змінилися. Тепер наші машини швидкої допомоги виконують перевезення на коротші відстані».
На сьогодні, у зв'язку зі зміною динаміки війни, пацієнти залишаються на сході України, а не направляються на захід. Але наші команди продовжують працювати на 15-ти автівках швидкої допомоги, якими перевозять поранених під час обстрілів або хронічно хворих пацієнтів до медичних закладів, розташованих далі від фронту.
У той час як міжнародна увага до гуманітарних наслідків війни в Україні зменшується, бойові дії на лінії фронту залишаються такими ж руйнівними, як і раніше. З 2014 по 2022 рік загинуло понад 14 тисяч людей. З лютого 2022 року ця цифра збільшилася в кілька разів: сотні тисяч отримали фізичні та психологічні рани, а майже 10 мільйонів людей стали вимушеними переселенцями.