Skip to main content
Ukraine - First train referral

Гумові капці та повернення додому: історії людей, евакуйованих потягом «Лікарів без кордонів»

War in Gaza:: find out how we're responding
Learn more

Гумові капці і спогади про минуле мирне життя — часто це єдине, що мають із собою пацієнти медичного потяга «Лікарів без кордонів» (MSF). Вони їдуть в невідомість, рятуючись від смерті та поранень. 

Пан Олександр з Вугледара на Донеччині — один із 2 тисяч пацієнтів, яких уже перевіз потяг «Лікарів без кордонів».  Його запустили у березні, щоб перевозити людей з перевантажених лікарень на сході України до медзакладів подалі від лінії фронту.

В Олександра — поранена нога. Він разом із сім’єю перечікував черговий обстріл у підвалі. Хвилин за 20 здалося, що стихло. Пішов подихати повітрям. Тоді обстріл застав його зненацька.

Patient Oleksandr
Олександра з Вугледара Донецької області медичний потяг «Лікарів без кордонів» (MSF) перевозить до лікарні в безпечнішому регіоні України. Україна, 2022.
Хусейн Амрі/MSF

«Я почув вибух — не такий, як попередні. Думаю, це був безпілотник. Я не встиг сховатися, отримав поранення ноги», — каже Олександр. 

У потязі «Лікарів без кордонів» його під`єднали до апарату, що збирає з рани непотрібну рідину. 

Поїздка від Донецької області до Львова, наприклад, займає більше доби. Аби підтримувати стан пацієнтів, «Лікарі без кордонів» обладнали вагони кардіомоніторами, апаратами УЗД та іншою апаратурою. У потязі — 8 вагонів. Тут — ліжка для пацієнтів, у тому числі тих, хто потребують інтенсивної терапії. І окремо — для членів їх родин. 

Сергій та Катерина — подружжя зі Слов’янська на Донеччині. Вони разом їдуть до Луцька. У Катерини цироз печінки, та вдома жінка отримати допомогу не може: з міста через війну виїхали всі гастроентерологи.

MSF medical train
Всередині евакуаційного поїзда «Лікарів без кордонів» (MSF), який перевозить людей зі сходу України до лікарень подалі від лінії фронту. Україна, 2022.
Хусейн Амрі/MSF

«Закрилися також майже всі аптеки. А в тих, які працюють, обмежена кількість медикаментів», — каже Сергій.  

Хоча нині потяг найчастіше перевозить літніх людей, в тому числі з хронічними захворюваннями, наші команди часто бачать і дітей.
 
14-річному Владиславу з Лимана Донецької області уламок влучив у живіт. Він поїхав на лікування до Львова разом із мамою Юлією. Вона каже: сина поранило осколками снаряда, що влучив у будинок, коли Влад грав у комп’ютерні ігри.
 
«Коли Владислава везли у лікарню, він був притомний і лаявся від болю, — каже Юлія. «Скаржився на біль у животі і на те, що не міг рухати ногами. Казав, що боїться, що не виживе».

Під час моєї зміни поряд з магазином розірвався якийсь снаряд. Це був різкий вибух, і більше я нічого не пам`ятаю. Було багато осколків, моє тіло посікло, поранена права рука. Галина із Марганця на Дніпропетровщині

Третина людей, яких поїзд перевозив з кінця березня по жовтень, — літнього віку та/або маломобільні. Третина — пацієнти, що мали хронічні чи інші хвороби. Ще третина — пацієнти з травмами, яким потрібне подальше лікування. 

Серед них — пані Галина із Марганця на Дніпропетровщині. Жінка каже: працює на хлібозаводі. 

«Під час моєї зміни поряд з магазином розірвався якийсь снаряд. Це був різкий вибух, і більше я нічого не пам`ятаю.  Було багато осколків, моє тіло посікло, поранена права рука».  

Після операції у Львові хоче повернутися додому. Там на неї — каже — чекає родина.

Про повернення мріє й Маргарита із Донеччини. У жінки гангрена: чорніє палець на нозі. Потрібна операція. У вересні вона поїхала із дому.

«Мені лікар казав менше рухатися. А як менше рухатися? По воду треба сходити, бо водопостачання немає; по хліб треба сходити».

З собою – каже Маргарита – взяла найнеобхідніше: кілька халатів, мило і ліки.
«Навіть взуття як такого не взяла. Я в гумових капцях. Сподіваюсь повернутися додому».

Up Next
Ukraine
Project Update 9 May 2023